Історична довідка

Солонцюватка — село в Україні, в Бобринецькому районі Кіровоградської області. Населення становить 150 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солонцюватська сільська рада. У підпорядкуванні: село Завадівка, село Трудолюбівка.

Звідки пішла назва села? Цікавою є етимологія ойконіма Солонцюватка. До заснування поселення територія називалася «оврагь Солонцоватой» (ПГМ-О, Ч. 5). У першій половині XIX ст. виникає «деревня Солоноватая на балке Солоноватой» (ТВТК, XXVTI, 10). Надалі ойконім зазнавав численних модифікацій: Солонувата (К1883) > Солоноватка (Солонцеватка, Макаренка) д. и єврейська колонія Сахно-Устимовича (СНМ-ХГ, 288) > Солонцюватка (АТП-УРСР, 1973). Безперечно, назва поселення має відгідронімне походження та мотивується солонуватими ґрунтами (солонці), пор. солонцюватий «солончаковий» (Грінченко, IV, 167), де солончак «ґрунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин» (СУМ, IX, 452).

З ХV ст. в степах України, в тому числі і на території сучасної Солонцюватки, з'являються козаки, які поступово витісняють татар на південь. З утворенням Нової Січі (1735) територія краю увійшла до однієї з територіально-адміністративних одиниць володінь Війська Запорозького - Бугогардівської паланки. На території краю виникають поодинокі козацькі зимівники і хутори. Але активізується заселення цієї частини сучасної Кіровоградської області з 40-х років - середини XVIII ст. в результаті дозволу кошового отамана П.Калнишевського осідати самоселам на землях запорожців та внаслідок планомірної колонізаційної політики Росії по заселенню цього краю. Засновані території сучасної Солонцюватки переселенцями з Полтавської губернії.

В 1817 році цар Олександр I наказав вільних козаків повернути у військових поселян. Землі в окрузі Солонцюватки стали поселенням 1-го Бузького уланського полку. Для поповнення штатного комплекту господарів і їх помічників сюди переселили багато жителів інших державних сіл Київської і Полтавської губерній. Вони теж були перетворені на військових поселенців і мусили забезпечувати провіантом постояльців, а також заготовляти сіно та овес для їх коней. У примусовому порядку жителі села обробляли т. зв. громадські лани майже весь тиждень, хоча мали на них працювати три дні. Кожен крок поселенця був під пильним наглядом начальства.

З ліквідацією військових поселень наприкінці 50-х років XIX ст. місцевих мешканців знову переведено на становище державних селян. Свідченням класової диференціації у пореформений період є те, що на 1885 рік, коли селян перевели на викуп, були такі, що зовсім не мали землі, у багатьох не вистачало тягла та реманенту. У 1888 році в Солонцюватці проживали 91 чоловік та 86 жінок. Збирали врожай серпами та косами — не було жодної жатки. Молотили ціпами та ручними молотарками — «душогубками», на яких 8 чоловік за день обробляли 20 кіп хліба. Водночас кожна з куркульських родин засівала по 16—50 і більше десятин. Всі вони орендували землю у навколишніх поміщиків, а також і місцевих бідняків, які не мали змоги обробляти її. Заможні господарства мали парові і кінні молотарки, у кожному з них було від 3 до 18 голів робочої худоби. Багатії мали млин і олійню.

Наявність місцевих та великий приплив заробітчан з центральних губерній Росії давали можливість поміщикам і куркулям нещадно експлуатувати наймитів. У 1885 році за повний світловий день плугатар одержував 35 коп., косар — 60, сівач — 64, погонич — 15 коп. Ще менше заробляли підлітки та жінки. У 80-х роках XIX ст. тут двічі на рік збиралися ярмарки, і щотижня — базари. Торгували на них сільськогосподарськими продуктами, предметами побутового вжитку та знаряддями праці.

Дореволюційна Солонцюватка забудовувалася безладно, мала довгі вулиці (до 9 км). Серед землянок, вкритих соломою або очеретом, виділялися кам’яні споруди дворян і куркулів.

В «Списку приватних землевласників Єлисаветградського повіту Херсонської губернії за 1908 рік» вказано: Макаренко Георгій Дементійович, д.Солонцевата Устинівської волості Херсонської губернії, 4 стан. Площа землеволодіння – 45 десятин.

Сахно-Устимович Віктор Федорович, дворяни, д.Солонцевата, площа землеволодіння – 517 десятин.

Сахно-Устимович Федора Васильовича , штат-ротмистра, д.Никаноровка, Алексеевской волости, Бобринецкого ст. Площа землеволодіння – 1246 десятин.

ЕЛИСАВЕТГРАДСКИЙ УЕЗД ...

Список землевладельцев Елисаветградского уезда на 1908/1909

Сахно-Устимович Виктор Федорович - дворянин
Сахно-Устимович Георгий Федорович - дворянин
Сахно-Устимович Федора Васильевича штабс-ротмистра наследники Виктор и Георгий Федоровичи и др.

Устимовичі - україноруський селянський козацький рід. Серед представників реєстрові козаки, реєстрові дворяни і реєстрові священники Російської імперії. Устимовичі (Сахно-Устимовичі), коз.старшинський рід на Хорольщині (Полтавщина), який походить від Софона (Сахна), сотника городинського († 1678) і сина його Устима Софоновича (Сохновича, Сохненка, † 1727), сотника власівського 1704, 1705), який згодом пішов у ченці з ім'ям Іларіона й був настоятелем Мотронинського монастиря.

Петро Васильович Сахно-Устимович
Батьки: Василь Устимович Сахно-Устимович [Сахно-Устимовичі] дата народження 1697р., смерті 1779 р.
Марія Яківна Апостол (Устимович) [Апостоли]
Діти: Андрій Петрович Сахно-Устимович
Василь Петрович Сахно-Устимович
Дружина: Тетяна Федорівна Базилевич (Сахно-Устимович) [Базилевичи] b. ~ 1737, донька сотника.

Василь розпочав козацьку службу чотирнадцяти років, був значковим товаришем Миргородського полку, брав участь у війнах з Персією і Туреччиною та в будівництві Дніпровської лінії. Одружений був з Марією Яківною Апостол, внучатою небогою гетьмана Данила Апостола.

ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ САХНО-УСТИМОВИЧ
Батьки: Петро Васильович Сахно-Устимович
Татьяна Фёдоровна Базилевич (Сахно-Устимович) [Базилевичи]
Дружина: Варвара Олександрівна Бузиновська (Сахно-Устимович) [Бузиновські]
Діти: Федір Васильович Сахно-Устимович, Петро Васильович Сахно-Устимович; Іван Васильович Сахно-Устимович; Олександр Васильович Сахно-Устимович (фото), генерал-майор(фото); Валеріан Васильович Сахно-Устимович; Виталій Васильович Сахно-Устимович.

ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ САХНО-УСТИМОВИЧ
Дата народження: 8.06. 1833 (72)
Місце народження: Устимівка, Семенівський р-н, Полтавська область, Помер: 25.12.1905 (72)
Найближчі родичі:
Батьки: Василь Петрович Сахно-Устимович і  Варвара Олександрівна Сахно-Устимович
Дружина: Варвара Дементіївна Сахно-Устимович
Діти:  Віктор Федорович Сахно-Устимович; Ольга Федорівна Лукашевич; Марія Федорівна Мошкова;  Евгенія Федорівна Зейферт і  Георгій Федорович Сахно-Устимович
Брати:  Петро Васильович Сахно-Устимович; Іван Васильович Сахно-Устимович; Олександр Васильович Сахно-Устимович; Валеріан Васильович Сахно-Устимович; Виталій Васильович Сахно-Устимович  та 3 інших.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ САХНО-УСТИМОВИЧ
Дата народження: 3.11. 1871
Найближчі родичі:
Батьки: Федір Васильович Сахно-Устимович і Варвара Дементіївна Сахно-Устимович
Сестри та брати; Ольга Федорівна Лукашевич; Марія Федорівна Мошкова; Евгенія Федорівна Зейферт і Георгій Федорович Сахно-Устимович

Список населенных мест Херсонской губернии: статистические данные о каждом поселении / Губернский статистический комитет. ‒ Херсон, 1888г.
АЛЕКСЕЕВСКАЯ ВОЛОСТЬ
Д.Васильевка (Устимовича), чол..111, жінок 100.

СЕДНЕВСКАЯ ВОЛОСТЬ
Солонцеватка (Макаренкова), чол..91, жінок 86
По данным "Списка населенных мест Херсонской губернии", изданного Губернским статистическим комитетом в г. Херсон в 1896 г.
Устиновская волость
Солнцевка д. и Резникова эк., Солнцеватка Первый и Второй 2х. (Солонцеватка, Макаренка) и Сахно-Устимовича эк., Солнцеватка Третий х. (Шпрингера, Шнейдера).

3.274 Солоноватка (Солонцеватка, Макаренка) д. и єк. Сахно-Устимовича , балка Солоноватка, дворов 38, жителів 239 (119 чол. 120 ж.), з п.ст.Седневка 12 верст, ст.ж.д.Казанка 36 верст.

3.275 Солонцеватка І и ІІ (Макаренка и Лашкула) 2 х. дворов 2 , жителів 11 при д.Солонцеватке.

3.275 Солонцеватка ІІІ (Шпрингера, Шнейдера), х., дворов 1, жителів 12 ,з п.ст.Седневка 8 верст, ст.ж.д.Казанка 36 верст.

Зі слів місцевих жителів Макар, Василь та Устим Устимовичі проживали на території Солонцюватки.

В селі знаходився панський маєток на 2 поверхи та 20 кімнат. На першому поверсі розташовувався танцювальний зал, другий був житловим. У пана Макара Устимовича було двоє дітей за якими доглядала гувернантка Олена Пашутинська, що знала три іноземні мови: англійську, німецьку та французьку. Дуже часто в маєтку лунав її дзвінкий голос наспівуючи французькі мотиви. Померла О. Пашутинська в 1962 році. Її чоловік Василь Петриченко працював в маєтку садівником. В Олени та Василя не було власних дітей, тож вони усиновили 16-ти річного Островського Петра Семеновича та дали йому прізвище батька - Петриченко. Петро одружився на Ганні Семенівні, з якою в них народився син Петриченко Микола Петрович. В 1939 році Петро Семенович брав участь в Фінській війні та пропав без вісти.

Родовий маєток засновників села в 1932 році був розібраний по цеглині, яку перевезено до Устинівки та з якої там збудовано школу (на фото цегла з маєтку Устимовичів).

Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Макарівський ліс», насаджена Макаром Устимовичем, розташована в с.Солонцюватка, затверджена рішенням Кіровоградського облвиконкому 30.12.1989 року.

«Макарівський ліс» один з найбільших листяних масивів у Бобринецькому районі. Загальна площа 6,3 га. Являє собою протиерозійне, ґрунтозахисне лісонасадження, створене з метою попередження виникнення і розвитку ерозії земель. Окрім цього виконує суттєву роль у покращенні стану довкілля, урізноманітнює ландшафт лісо-дефіцитної території.

Головним типом місць зростання на даній території є суха діброва (Д1) і лише в окремих понижених місцях – свіжа діброва (Д2).

За формою «Макарівський ліс» являє собою складне, багатоярусне насадження. Панівний ярус лісу складають такі породи як ясен звичайний, дуб череватий, клен гостролистий, в’яз гладенький, акація біла. У другому ярусі зростають такі супутникові породи як клен польовий, липа серце листа, клен ясенелистий та інші деревні породи. У підліску переважають клен татарський, бузина чорна, свидина червона. У помітно меншій кількості тут виявлені бруслина бородавчаста, глід колючий, гордовина звичайна. На узліссі зростають бруслина європейська, терен колючий, глід криваво-червоний, жостір проносний, карагана дерев’яниста та деякі інші чагарникові породи. У трав’яному покриві зростають – чистотіл звичайний, гравілат міський, купина багатоквіткова, дудник лісовий, кропива дводомна, фіалка запашна, барвінок малий та інші види трав. Загалом слід підкреслити досить багатий флористичний склад даного біогеоценозу, який зумовлений формуванням у своєрідних умовах зростання протягом тривалого часу.

Різноманітна фауна «Макарівського лісу». Тут виявлено 4 види павуків, 32 види комах, в тому числі 4 види бабок, 8 видів лускокрилих, 11 видів жуків, серед яких жук-олень занесений до Червоної книги України, 9 видів двокрилих.

З хребетних в даному урочищі зареєстровано 2 види земноводних, 1 вид плазунів, 44 види птахів, в тому числі 3 види соколоподібних, 1 вид сов, 5 видів дятлів, 2 види голубів, 33 види горобиних.

З ссавців у даному масиві виявлено їжака звичайного, крота європейського, вечірницю малу, кажана пізнього, куницю лісову, лисицю звичайну, зайця русака, козулю європейську. А також червонокнижного вида борсука звичайного. Протягом року в «Макарівському лісі» знаходять притулок 12 видів мисливських птахів і звірів. Є місцем гніздування птахів та сховищем для тварин.